М'яке сидіння краще підходить для тривалого сидіння, сітчасте — забезпечує кращу циркуляцію повітря і підійде тим, хто сидить менше або в теплому приміщенні.

Ваше звичне положення під час роботи допомагає зрозуміти, якою має бути поперекова підтримка. Якщо ви сидите прямо, вона має точно підлаштовуватися під природний вигин попереку, фіксуватися на потрібній висоті й не виштовхувати корпус уперед. Якщо частіше відкидаєтесь назад, важлива підтримка з динамічним контактом: вона має рухатися разом зі спинкою або мати достатню гнучкість, щоб не зникати під час нахилу. Якщо ви часто змінюєте положення, краще обирати підтримку з регулюванням висоти та ступеня виступу, щоб змінювати не лише її розташування, а й інтенсивність опори протягом дня.

Ваш зріст допомагає зрозуміти, який діапазон регулювань потрібен кріслу. Висота сидіння має давати змогу поставити стопи на підлогу без підняття плечей і напруження стегон, глибина посадки — залишати 2-3 см між краєм сидіння та підколінною зоною, а поперекова підтримка — підтримувати природний вигин нижньої частини хребта. Якщо крісло має підголівник або високу спинку, їхня висота також має відповідати вашому зросту, щоб опора чітко припадала на шию й потилицю.

Якщо одним кріслом користуються люди різного зросту та комплекції, фіксована геометрія сидіння і спинки може добре підходити одному користувачеві, але бути незручною для іншого. Регулювання глибини сидіння дозволяє підлаштувати опору під довжину стегна, а регулювання висоти спинки — правильно розташувати підтримку попереку, лопаток і плечей відповідно до зросту та пропорцій тіла. Тому, якщо кріслом користуватимуться кілька людей, варто віддавати перевагу моделям, у яких окремо регулюються глибина сидіння та висота спинки.

Моделі крісел відрізняються між собою кількістю регулювань. У більш просунутих варіантах можна налаштовувати висоту сидіння, глибину сидіння, кут нахилу спинки, силу опору гойданню, фіксацію нахилу спинки, висоту поперекової підтримки, глибину поперекового упору, висоту підлокітників, ширину підлокітників, винос підлокітників уперед-назад, кут повороту підлокітників, висоту спинки, положення підголівника та кут нахилу підголівника. Чим більше регулювань, тим точніше крісло можна адаптувати під індивідуальні параметри користувача.

Коли людина сидить, м’язи спини постійно утримують тіло у вертикальному положенні. Конструкція ергономічного крісла може взяти частину цього навантаження на себе. Професійні моделі підтримують природний вигин хребта завдяки формі спинки, регульованому валику поперекової підтримки та налаштуванню глибини посадки, що допомагає зменшити напруження в спині під час тривалого статичного сидіння.

Якщо ви змінюєте кут нахилу спинки або працюєте у напіввідкинутому положенні, важливо, щоб підголівник можна було точно підлаштувати — по висоті та куту, щоб він підтримував шию, а не просто торкався її. Якщо ж ви переважно сидите прямо і не використовуєте його як опору, цей елемент не впливає на комфорт і не є критичним при виборі.

Регульовані підлокітники потрібні, якщо частину часу руки залишаються без опори (наприклад, під час роботи з мишею або клавіатурою). У такому випадку вони мають підлаштовуватись по висоті та положенню, щоб підтримувати лікті і не створювати напругу в плечах. Якщо ж руки майже завжди лежать на стільниці, складні регулювання не є обов'язковими.

Використовуючи крісло в напівлежачому положенні, підставка для ніг забезпечує додаткову опору та допомагає комфортніше розслабитися під час відпочинку або режиму гойдання. Для стандартної робочої посадки за столом її наявність не є критичною, тому це більше опція для додаткового комфорту, ніж необхідна функція для роботи.

Бажання встати і пройтись часто пов'язане з тиском сидіння на стегна. Крісло з регульованим кутом нахилу сидіння дозволяє змінювати розподіл навантаження, зменшуючи затікання без необхідності вставати.